William Carlos Williams

---

1
АПОЛОГІЯ

Чого я зараз пишу?

Краса

жахких лиць

наших нікчем

- спонукає:

барвисті пані-

-робітниці - 

старі й бувалі - 

вертаються додому присмерку

бувало вдягнені

з обличчями немов

старі дуби Флоренції

А ще

Постава

Ваших лиць виносить мене - 

шановані панове - 

але не дуже

само так

---

2
Це так би мовити

Я з'їв

сливи,

що були

у льодовнику

ти, 
мабуть,

приберегла їх

до сніданку

Пробач,

вони були чудові

такі солодкі,

такі прохолодні.

---

3.

Велике 

крізь дощ

й вогні 

побачив п'ятий

золотавий

на красній 

пожежній.

рушила

хутко-

-хутко,

гонгу дзень

і гудок - гук,

колес буркіт

крізь темне місто.

***

4.

Портрет молодого зі слабким серцем

чи я її бачив?

через вікно,

на вулиці.

якщо зустрінусь з нею,

десь на розі - 

якийсь дурко

обов'язково скаже про це

старому і 

буде їй.

він - стара сволота!

Всяк раз - як бачимось

минає думка

-  тре його убити,

але, гадаю,

краще все лишити 

так як є - 

принаймні, поки.

гірко

лишати 

найбажанішу, але цей

драний клапан

аж надто схильний до нидіння...

вона хороша,

боюся їй наврочити

- але якщо вона знесе це 

- то все буде добре

***

5.

ПОРТРЕТ ПАНІ В ЛІЖКУ

Он мої лахи

сохнуть в кутку:

синій спід

на пару з сірою блузою - 

зле, набридло!

як хочеш

- підніми покривало

- побачиш

моє убранство - 

якось захолодно

лежати просто так!

Нічого не хочу робити

- грошей нема

і як

зарадиш?

- прикрас нема

(дурне, зле)

але у мене - двійко ок

і гарне личко

осьо! диви!

палко!

Там

мізки й кров - 

мене звати Робиця!

Корсет

може піти до біса - 

кальсони теж!

мені що?

Мої?

—чуйні!

хай хтось багатша

дбає—

вони або закінчать школу

або лиш

висякаються в калюжу.

таке...

пусто,

правда?

по-моєму,

так треба.

мене не змориш, 

допоки писання 

змушує їх мене годувати

як не маєш клопоту -

допоможи

або не займай - 

таке.

місцевий лікар

- рясний телепень,

а ти

- іди гуляй!

як заходив - то

міг би й зачинити двері.

закриєш, як будеш йти.

Я втомилась.

***

6

Вінцеве

Нові книжки поезій будуть написані

Нові книжки й нечуті манускрипти

прийдуть загорнуті в папір брунатний

раз за разом

поштар буде гнутись

крокуючи справою інших

- рухатись боком сходами з листям.

- ми бігли попереду.

один за одним

і бачили її відбитки

у волозі - ті слідували за нами

серед закляклих гнідих.

Анемони сполохали там, де ступала вона

і хрон

зелений стояв у стрункім джерелі - 

І нові книжки поезій

будуть написані, листя дубу тілесного кольору

раз за разом

---

7

Гротеск

Місто має ряди циць.

Село в сім'яниках із патиком,

Копає мене цурпалками рогів,

Примушує опонувати

чи буть розтоптаним.

Місто повне молока

- лежить деяк незрушно.

Ці тріщі черепів

Й заливи мізків

Навпроти її чрева.

---

8

Марку Антонію на небі

Світло ранку тихого

відбивається, кілька раз

від трав, дерев, хмар

ступає в мою північну кімнату

торкається стін 

трав, хмар, дерев.

Антонію,

дерев, трав, хмар

Чого ти слідував,

із кораблями в Акрі,

за тим коханим тілом?

Я сподіваюся тому, що

знав її - всю

Від схилу ніг - угору

до корінь волосся

і знову вниз і те, що

бачив неї

над люттю брані -

хмар, дерев, трави - 

Тому ти

слухаєш на небі.

---

9

Вдови лемент навесні

Журба на моєму подвір'ї,

де трава нова

палає як підпалена

часто перед, але не

з байдужим полум'ям,

що огортає мене нині.

Тридцять п'ять років

я жила з чоловіком.

Сьогодні слива біла

із горою квітів.

Купа квітів

Навал гілок вишні

фарбує кущі

жовтим, подекуди червоним

але горе серці моїм

сильніше.

вони мені були у радість,

я помічаю їх,

проте цураюсь.

Сьогодні син сказав,

що на галявині

перед навальним гаєм

здалеку він бачив

дерева з білими квітами.

Гадаю, треба туди сходити

- впасти в ті квіти

- опустились в болото неподалік.

---
10.
Перехідне

Спочатку він казав:
Це жінка в нас
спонукає письмо -
треба це визнати -
чоловіки були б тихими.
Але ми - не чоловіки
Отож ми маємо змогу говорити
і бути притомними
(з обох боків)
розправлені чуттєвою
як личить влучним.

потім я сказав:
Чи смієш ти зробити це
своєю пропагандо?

Він відповів:
Хіба я нет тут?
---
11.
Розбудити стару пані

Старий вік то
політ малих
ляских птахів
схід шумовиння
голих дерев
над сніжною пеленою.
їх ляпає
вітер темний,
провалюється,
Але що?
На стеблах бур'яна
ватага спочиває
снів - 
покрився з ламаним
бач лузгу
й вітер загартований
пронизом
писку численних.

---
12.
Покинуте поле

Велике сіре, небо
в подобі
до всього, але не його, чиї дні
великі сірі -
у високих сухих трава
козел метушиться
носом шукає землю.
Голова моя в повітрі
але хто я такий...?
- серце спинилося в сподиві
на думці любові
великій, сірій,
- томиться мовчки понаді мною

---
13.
Хуртовина

сніг падає:
люті роки після
годин пливуть марно вниз -
хуртовина
відносить їх
глибше, глибше - днів зо три 
чи років шість? далі
Сонце! безладдя
жовта, синя лушпа -
дерева на око кудлаті - виступають
в провулках
над дикою самотою.
Чоловік обернувся -
його стежина витягнулася
світом.

---
14.
Любовна пісня

Що тобі сказати
Коли зустрінемось?
до того ж
я тут лежу і думаю про тебе.

Пляма люба
над світом
Жовта, жовта, жовта,
- вїддається в листя
бруднить шафраном
гілки рогаті, 
важкі
навпроти тертого багряного неба.

Нема світла.
Тільки пляма, схожа на мед -
крап з листка на лист
- на гілку з гілки,
- чинить збаву кольорів
усього світу.

Я сам.
Тягар любові
мене тримає -
поки голова
об небо стукає

Побач мене!
З мого волосся крапає нектар - 
Шпаки несуть його
на своїх чорних крилах.
Побач, нарешті
Мої руки
лежать незаймані

що тобі сказати
Якщо колись буду любити тебе
так само?

---
15. Портрет Пані

Твої стегна - то яблуні
чиї квіти торкаються неба.
Якого неба? Неба,
де Ватто повісив
пантофлю. Твої коліна
то є південний бриз - чи
вистриб снігу . Ах! що за
людина був той Фрагонар?
- це щось пояснить?
- А, так. Нижче колін
- раз мелодія так йде,
то один з тих білих літніх днів,
трава висока твоїх енкелів
треміть на березі -
Якому березі?
Пісок липне до моїх вуст -
Якому березі?
А, пелюстки мабуть.
Звідки я знаю?
Якому березі? Якому березі?
- пелюстки з якоїсь прихованої
яблуні. - Якому березі?
Кажу - пелюстки з яблуні.

***
16. Між стінами

задні крила
шпиталя

де
нічого

не буде рости
попіл

в якому сяють
биті

шматки зеленої
пляшки

***
17. Повна руйнація

То був крижаний день.
Ми поховали кота,
потім взяли її коробку
і підпалили її
На задньому дворі.
Ті блохи, що втекли
від землі і вогню
померли від холоду.

***